esc
Луки 19 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A broad old tree with low spreading branches standing alone beside a dusty road.

Луки 19

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 48 verses · Up a tree, and down again

  1. 1 І вийшовши проходив через Єрихон.
  2. 2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
  3. 3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
  4. 4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
  5. 5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
  6. 6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
  7. 7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
  8. 8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
  9. 9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
  10. 10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
  11. 11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
  12. 12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
  13. 13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
  14. 14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
  15. 15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
  16. 16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
  17. 17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
  18. 18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
  19. 19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
  20. 20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
  21. 21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
  22. 22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
  23. 23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
  24. 24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
  25. 25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)
  26. 26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
  27. 27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
  28. 28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
  29. 29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
  30. 30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
  31. 31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
  32. 32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
  33. 33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
  34. 34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
  35. 35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
  36. 36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
  37. 37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
  38. 38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
  39. 39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
  40. 40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
  41. 41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
  42. 42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
  43. 43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
  44. 44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
  45. 45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
  46. 46 глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
  47. 47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
  48. 48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

A short, rich, unpopular tax official climbs a tree to see over a crowd and ends up with Jesus in his house that evening. Then a parable about money left with servants while a man goes away to be made king. Then the last stretch of the journey ends: he rides into Jerusalem while people spread their cloaks on the road, stops on the way down the Mount of Olives to weep over the city, and goes into the temple and throws out the traders.

Read the explanation

In other languages