esc
Луки 18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A dusty road between date palms and garden walls at the edge of an oasis.

Луки 18

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 43 verses · A widow who would not stop

  1. 1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
  2. 2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
  3. 3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
  4. 4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
  5. 5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
  6. 6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
  7. 7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
  8. 8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
  9. 9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
  10. 10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
  11. 11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
  12. 12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
  13. 13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
  14. 14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
  15. 15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
  16. 16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
  17. 17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
  18. 18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
  19. 19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
  20. 20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
  21. 21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
  22. 22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
  23. 23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
  24. 24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
  25. 25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
  26. 26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
  27. 27 Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
  28. 28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
  29. 29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
  30. 30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
  31. 31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
  32. 32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
  33. 33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
  34. 34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
  35. 35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
  36. 36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
  37. 37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
  38. 38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
  39. 39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
  40. 40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
  41. 41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
  42. 42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
  43. 43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Two stories about praying, both of them about people with no standing: a widow who wears down a judge who does not care, and a tax collector who will not look up. Then babies are brought and the disciples try to stop it, a rich official asks what he must do and cannot do it, and Jesus tells the twelve for the third time what is going to happen in Jerusalem, and they understand none of it. On the road at Jericho a blind beggar shouts until he is heard.

Read the explanation

In other languages