esc
Йоана 5 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Still dark water held in a deep rectangular reservoir cut from pale limestone, worn steps descending into it along one side.

Йоана 5

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 47 verses · Thirty-eight years, and a Sabbath

  1. 1 Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
  2. 2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
  3. 3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
  4. 4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
  5. 5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
  6. 6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
  7. 7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
  8. 8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
  9. 9 І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
  10. 10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
  11. 11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
  12. 12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
  13. 13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
  14. 14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
  15. 15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
  16. 16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
  17. 17 Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
  18. 18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
  19. 19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
  20. 20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
  21. 21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
  22. 22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
  23. 23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
  24. 24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
  25. 25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
  26. 26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
  27. 27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
  28. 28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
  29. 29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
  30. 30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
  31. 31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
  32. 32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
  33. 33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
  34. 34 Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
  35. 35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
  36. 36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
  37. 37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
  38. 38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
  39. 39 Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
  40. 40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
  41. 41 Чести від людей не приймаю.
  42. 42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
  43. 43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
  44. 44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
  45. 45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
  46. 46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
  47. 47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

At a pool in Jerusalem a man has been ill thirty-eight years. Jesus asks whether he wants to be made well, and tells him to take up his mat and walk. It is a Sabbath, and the objection is not the healing but the carrying. That argument turns into the longest speech so far in the book.

Read the explanation

In other languages