esc
Марка 12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A hillside of old vines on low dry-stone terraces, the rows running away along the slope.

Марка 12

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 44 verses · A day of questions, and then silence

  1. 1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.
  2. 2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.
  3. 3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.
  4. 4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.
  5. 5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.
  6. 6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.
  7. 7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.
  8. 8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.
  9. 9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.
  10. 10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
  11. 11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.
  12. 12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.
  13. 13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.
  14. 14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?
  15. 15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.
  16. 16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.
  17. 17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
  18. 18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:
  19. 19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.
  20. 20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;
  21. 21 і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.
  22. 22 І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.
  23. 23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.
  24. 24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?
  25. 25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.
  26. 26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?
  27. 27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.
  28. 28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?
  29. 29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;
  30. 30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.
  31. 31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
  32. 32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;
  33. 33 і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.
  34. 34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.
  35. 35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?
  36. 36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: „Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх.‟
  37. 37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.
  38. 38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,
  39. 39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;
  40. 40 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
  41. 41 І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.
  42. 42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.
  43. 43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.
  44. 44 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

A day of questions asked to catch him out: about taxes, about a woman widowed seven times, about which commandment is greatest. He answers all of them, and by the end nobody dares ask him anything.

Read the explanation

In other languages