esc
1 Мойсея 42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
An open sack of grain with a small tied leather pouch resting in its mouth.

1 Мойсея 42

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 38 verses · He knew them, and they did not

  1. 1 Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного?
  2. 2 Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати.
  3. 3 Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:
  4. 4 Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода!
  5. 5 Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї.
  6. 6 Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.
  7. 7 Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.
  8. 8 Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.
  9. 9 І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій.
  10. 10 Вони ж кажуть: Нї, пане добродію! раби твої прибули купити харчі собі!
  11. 11 Всї ми синове одного чоловіка, вірняки. Раби твої, не підглядники.
  12. 12 Каже ж їм: Нї! Перевідати прийшли проходи в землю сю.
  13. 13 Вони ж кажуть: Дванайцятеро нас братів, рабів твоїх, у Канаан землї. Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає.
  14. 14 Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири.
  15. 15 Ось чим оправдитесь: Бодай так був жив Фараон! Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди.
  16. 16 Пошлїть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого; а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї. Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири.
  17. 17 І віддав їх під варту на три днї.
  18. 18 Каже ж їм третього дня: От що вчинїте, так останетесь живі; бо я собі людина богобоязлива.
  19. 19 Коли ви певняки, нехай один з між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдїть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу.
  20. 20 А брата вашого меньшого приведїте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете. І вчинили так.
  21. 21 І каже одно одному: Ой справдї ми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали! Тим прийшла на нас така печаль.
  22. 22 Відказуючи ж Рубен, каже їм: Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї! Та не послухали. Оце кров його жадається від нас.
  23. 23 Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф; бо промовляв до них через товкмача.
  24. 24 Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них.
  25. 25 Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так.
  26. 26 І навючивши пашню на осли свої, рушили звідти.
  27. 27 Розвязавши один торбину свою, щоб усипати оброку ослам своїм на попасї, побачив гроші свої; бо вони були зверху, в устї мішковому.
  28. 28 І каже браттю свойму: вернено менї гроші; ось вони в торбі моїй. І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдїяв нам Бог?
  29. 29 І прийшли до Якова, отця свого, в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали:
  30. 30 Промовляв до нас господар землї тієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї.
  31. 31 Ми ж йому казали: Певняки ми, не розглядники.
  32. 32 Дванайцятеро братів нас синів отецьких; одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землї.
  33. 33 Каже ж нам господар землї тієї: От із чого я взнаю, що ви певняки. Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівцї вашій, та й рушайте.
  34. 34 І приведїте до мене брата вашого меньшого; тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки. І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землї.
  35. 35 І сталось, як спорожняли торби свої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його. І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались.
  36. 36 Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездїтним. Нема Йосифа, нема й Симеона; чи то ж і Бенямина візьмете? Це все на мене!
  37. 37 Каже ж Рубен отцеві свойму: Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе. Приручи його менї; я приведу його до тебе.
  38. 38 Він же рече: Не пійде син мій з вами; бо його брат умер, а сей один остався. Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак зведете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Famine reaches Canaan and Jacob sends ten sons to Egypt to buy grain, keeping Benjamin back. Joseph recognises them and they do not recognise him. He accuses them of spying, holds one, and demands they bring the youngest. Their money is put back in their sacks, and they are frightened.

Read the explanation

In other languages