esc
1 Мойсея 41 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Seven full heads of grain and seven thin, blighted ones lying apart on dark earth.

1 Мойсея 41

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 57 verses · Seven fat, seven thin

  1. 1 Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.
  2. 2 І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
  3. 3 Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.
  4. 4 І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.
  5. 5 І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.
  6. 6 А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.
  7. 7 І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.
  8. 8 І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.
  9. 9 Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.
  10. 10 Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.
  11. 11 І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.
  12. 12 Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.
  13. 13 Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.
  14. 14 Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.
  15. 15 Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.
  16. 16 Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.
  17. 17 Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.
  18. 18 Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.
  19. 19 Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.
  20. 20 І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.
  21. 21 І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.
  22. 22 І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.
  23. 23 Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними.
  24. 24 І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати.
  25. 25 І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.
  26. 26 Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один.
  27. 27 І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.
  28. 28 Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.
  29. 29 Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.
  30. 30 Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
  31. 31 І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.
  32. 32 Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.
  33. 33 Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.
  34. 34 Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.
  35. 35 І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.
  36. 36 І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.
  37. 37 Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.
  38. 38 І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?
  39. 39 Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.
  40. 40 Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.
  41. 41 Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.
  42. 42 І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.
  43. 43 І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.
  44. 44 Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.
  45. 45 І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом.
  46. 46 І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.
  47. 47 Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.
  48. 48 І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.
  49. 49 І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
  50. 50 В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.
  51. 51 Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.
  52. 52 Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.
  53. 53 Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.
  54. 54 І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
  55. 55 Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.
  56. 56 А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.
  57. 57 Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Two years later Pharaoh dreams of seven fat cattle eaten by seven thin ones, and seven good ears of grain swallowed by seven blasted ones. Nobody can interpret them. The cup bearer finally remembers. Joseph is brought up, interprets, proposes a plan, and is put in charge of Egypt.

Read the explanation

In other languages