esc
Луки 8 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Dark freshly tilled earth beside a hard trodden path, with a shelf of bare rock and a patch of thorn scrub at its edge.

Луки 8

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 56 verses · Who paid for the road

  1. 1 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
  2. 2 і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
  3. 3 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
  4. 4 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
  5. 5 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
  6. 6 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
  7. 7 А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
  8. 8 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
  9. 9 Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?
  10. 10 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
  11. 11 Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.
  12. 12 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
  13. 13 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
  14. 14 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
  15. 15 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
  16. 16 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
  17. 17 Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
  18. 18 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
  19. 19 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
  20. 20 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
  21. 21 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
  22. 22 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
  23. 23 Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
  24. 24 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й зʼпинились, і настала тишина.
  25. 25 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?
  26. 26 І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
  27. 27 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
  28. 28 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
  29. 29 Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
  30. 30 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
  31. 31 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.
  32. 32 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
  33. 33 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
  34. 34 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
  35. 35 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
  36. 36 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
  37. 37 І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
  38. 38 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
  39. 39 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
  40. 40 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.
  41. 41 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
  42. 42 Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
  43. 43 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
  44. 44 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
  45. 45 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
  46. 46 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
  47. 47 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
  48. 48 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
  49. 49 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
  50. 50 Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
  51. 51 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
  52. 52 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
  53. 53 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
  54. 54 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
  55. 55 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
  56. 56 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

The chapter starts by saying who paid for the travelling: a group of women, named, out of their own money. Then a parable about seed falling on four kinds of ground, a note about lamps, and a short exchange when his family cannot get through the crowd. Then three things in a row that nobody can explain: a storm stopped by an order, a man full of demons left sitting and dressed, and a girl of twelve raised, with a woman ill for twelve years healed on the way there.

Read the explanation

In other languages