esc
Луки 24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A round flat loaf of bread broken into two pieces on a plain olive wood table, the pieces lying where they fell.

Луки 24

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 53 verses · Recognised at the breaking of bread

  1. 1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
  2. 2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
  3. 3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
  4. 4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
  5. 5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
  6. 6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
  7. 7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
  8. 8 І згадали слова Його,
  9. 9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
  10. 10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
  11. 11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
  12. 12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
  13. 13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
  14. 14 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
  15. 15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
  16. 16 Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
  17. 17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
  18. 18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
  19. 19 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
  20. 20 як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
  21. 21 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
  22. 22 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
  23. 23 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
  24. 24 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
  25. 25 І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
  26. 26 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
  27. 27 І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
  28. 28 І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
  29. 29 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
  30. 30 І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
  31. 31 Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
  32. 32 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
  33. 33 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
  34. 34 як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
  35. 35 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
  36. 36 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
  37. 37 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
  38. 38 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
  39. 39 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
  40. 40 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
  41. 41 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
  42. 42 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
  43. 43 І взявши, їв перед ними.
  44. 44 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
  45. 45 Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
  46. 46 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
  47. 47 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
  48. 48 Ви ж сьвідки сього.
  49. 49 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
  50. 50 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
  51. 51 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
  52. 52 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
  53. 53 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

The women go to the tomb at dawn with the spices they prepared, find it open and empty, and are asked why they are looking for the living among the dead. They tell the eleven, who do not believe them. That afternoon two people walking to a village are joined by a stranger who explains the scriptures to them, and they only recognise him when he breaks bread at their table. He appears to the rest, asks for something to eat, and eats it in front of them. Then he takes them out to Bethany, blesses them, and is taken up.

Read the explanation

In other languages