esc
Луки 22 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Two plain unglazed clay cups and a low basket of flat bread on a worn olive wood table.

Луки 22

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 71 verses · Two cups, and a look

  1. 1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
  2. 2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
  3. 3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
  4. 4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
  5. 5 І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
  6. 6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
  7. 7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
  8. 8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
  9. 9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
  10. 10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
  11. 11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
  12. 12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
  13. 13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
  14. 14 І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
  15. 15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
  16. 16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
  17. 17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
  18. 18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
  19. 19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
  20. 20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
  21. 21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
  22. 22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
  23. 23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
  24. 24 Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
  25. 25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
  26. 26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
  27. 27 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
  28. 28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
  29. 29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
  30. 30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
  31. 31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
  32. 32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
  33. 33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
  34. 34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
  35. 35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
  36. 36 Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
  37. 37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
  38. 38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
  39. 39 І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
  40. 40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
  41. 41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
  42. 42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
  43. 43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
  44. 44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
  45. 45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
  46. 46 і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
  47. 47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
  48. 48 Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
  49. 49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
  50. 50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
  51. 51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
  52. 52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
  53. 53 Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
  54. 54 Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
  55. 55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
  56. 56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
  57. 57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
  58. 58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
  59. 59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
  60. 60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
  61. 61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
  62. 62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
  63. 63 А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
  64. 64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
  65. 65 І иншого багато, хуливши, казали на Него.
  66. 66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
  67. 67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
  68. 68 коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
  69. 69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
  70. 70 І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
  71. 71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Passover comes, Judas agrees a price, and a room is prepared. At the table Jesus hands round a cup, then bread, then a second cup, says one of them will betray him, and has to stop an argument about which of them is the greatest. In the garden he prays until he sweats, and an angel comes. He is arrested, and heals the man whose ear a disciple has just cut off. Peter denies him three times in a courtyard, and the chapter ends with a night of mockery and a hearing at daybreak.

Read the explanation

In other languages