esc
Йоана 10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A rough circular enclosure of piled unmortared limestone on a stony slope, its single narrow entrance gap standing open.

Йоана 10

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 42 verses · The door, and the shepherd

  1. 1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
  2. 2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
  3. 3 Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
  4. 4 І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
  5. 5 За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
  6. 6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
  7. 7 Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
  8. 8 Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
  9. 9 Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
  10. 10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
  11. 11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
  12. 12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
  13. 13 Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
  14. 14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
  15. 15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
  16. 16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
  17. 17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
  18. 18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
  19. 19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
  20. 20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
  21. 21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
  22. 22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
  23. 23 І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
  24. 24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
  25. 25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
  26. 26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
  27. 27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
  28. 28 І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
  29. 29 Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
  30. 30 Я і Отець одно.
  31. 31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
  32. 32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
  33. 33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
  34. 34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
  35. 35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
  36. 36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
  37. 37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
  38. 38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
  39. 39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
  40. 40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
  41. 41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
  42. 42 І увірували там многі в Него.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Jesus talks about sheep, a fold and a shepherd, and says he is both the door and the good shepherd, the one who lays down his life rather than running. His hearers are divided again, some saying he is out of his mind. Later, at a winter feast, they ask him to say plainly whether he is the Christ. His answer makes them pick up stones, and he leaves the city for the place where John had been baptizing.

Read the explanation

In other languages