esc
Аввакума 3 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
A bare fig tree and an empty stone sheepfold in a dry field.

Аввакума 3

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 19 verses

  1. 1 Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:
  2. 2 Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.
  3. 3 Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.
  4. 4 Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.
  5. 5 Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер.
  6. 6 Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.
  7. 7 Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
  8. 8 А хиба ж на ріки не запалав був гнїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
  9. 9 Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.
  10. 10 Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
  11. 11 Сонце й місяць зʼупинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
  12. 12 У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
  13. 13 Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.
  14. 14 Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
  15. 15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
  16. 16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
  17. 17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, —
  18. 18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
  19. 19 Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.

Served exactly as published. Public domain.

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

In other languages