esc
1 Мойсея 37 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
An empty pit cut into the rock of a wilderness plateau, dry at the bottom.

1 Мойсея 37

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 36 verses · A coat, and two dreams

  1. 1 Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Ізаак, у Канаан землї.
  2. 2 Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.
  3. 3 Яков же любив Йосифа над усї сини свої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату.
  4. 4 Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.
  5. 5 Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй.
  6. 6 І каже їм: Послухайте лишень сна сього, що я бачив.
  7. 7 Здавалось бо, нїби вяжемо снопи серед поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові.
  8. 8 Сказали йому браттє його: Чи то ж бо справдї царювати меш над нами. Та й зненавидїли його ще й надто за сни його і за слова його.
  9. 9 Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і здавалось, нїби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї.
  10. 10 І росказав отцеві свойму й браттю свойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землї?
  11. 11 Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се.
  12. 12 І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем.
  13. 13 І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов!
  14. 14 Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем.
  15. 15 І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш?
  16. 16 Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть.
  17. 17 Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї.
  18. 18 Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його.
  19. 19 Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде.
  20. 20 Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його.
  21. 21 Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі.
  22. 22 Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві.
  23. 23 І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.
  24. 24 І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.
  25. 25 І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет.
  26. 26 Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його.
  27. 27 Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його.
  28. 28 І йшли мимо купцї Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет.
  29. 29 Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою.
  30. 30 І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти?
  31. 31 Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю;
  32. 32 І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї.
  33. 33 І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа.
  34. 34 І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі.
  35. 35 Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.
  36. 36 Мидіянії ж продали Йосифа в Египтї Потифарові, дворянину Фараоновому, гетьманові прибічників його.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Joseph is his father's favourite, is given a special coat, and tells his brothers two dreams in which they bow to him. They hate him. Sent to find them, he is stripped, thrown into a dry pit, and sold. His coat is dipped in goat's blood and shown to his father.

Read the explanation

In other languages