esc
1 Мойсея 30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905
Peeled white rods standing in stone watering troughs on open pasture land.

1 Мойсея 30

Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 · 43 verses · Each name is an argument

  1. 1 Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.
  2. 2 Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?
  3. 3 Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.
  4. 4 І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.
  5. 5 І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.
  6. 6 І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.
  7. 7 І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.
  8. 8 І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.
  9. 9 Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.
  10. 10 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.
  11. 11 І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.
  12. 12 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.
  13. 13 І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.
  14. 14 І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!
  15. 15 Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.
  16. 16 Прийшов же Яков з поля в вечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.
  17. 17 І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.
  18. 18 І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.
  19. 19 І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.
  20. 20 І каже Лея: Подарував менї Бог гостиньца гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.
  21. 21 А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.
  22. 22 І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.
  23. 23 І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.
  24. 24 І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.
  25. 25 Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.
  26. 26 Віддай жени й діти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.
  27. 27 Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.
  28. 28 І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.
  29. 29 Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.
  30. 30 Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?
  31. 31 І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.
  32. 32 Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапасте між козами, і се буде моя плата.
  33. 33 Так моя правда говорити ме за мене завтрашнёго дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.
  34. 34 Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.
  35. 35 І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.
  36. 36 І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.
  37. 37 Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.
  38. 38 І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.
  39. 39 І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.
  40. 40 Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.
  41. 41 І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.
  42. 42 Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.
  43. 43 І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.

Served exactly as published. Public domain.

Understand this verse

Read aloud

Read aloud in another edition

One voice reads for now, and it reads the World English Bible Classic. This chapter is recorded there; this edition is not.

Read this chapter in that edition

Explained

Understand this chapter

Rachel is childless and gives Jacob her servant; Leah does the same. Eleven sons and a daughter are born, each named by a mother out of a quarrel or a hope. Then Jacob agrees a wage with Laban in speckled and spotted animals and grows very rich.

Read the explanation

In other languages